Діти з порушенням розумового розвитку

Діти з порушенням розумового розвитку

Порушення розумового розвитку - досить складна й одночасно недостатньо розкрита на сьогодні особливість перебігу розвитку дитини. Відомо, що одна з першопричин порушення розумового розвитку -  органічне ураження головного мозку плоду у внутрішньоутробний період. Водночас ця особливість дитини не обмежує її можливості розвиватися та жити у суспільстві, маючи власні перспективи. Порушення розумового розвитку — лише особливий розвиток дитини, який не вичерпує усіх її потенційних можливостей.

        

Що мають знати батьки про свою дитину?

Для визначення причин відставання дитини у психофізич­ному розвитку батьки мають володіти інформацією, яка може сприяти уточненню чинників, які призвели до негативних змін у стані здоров'я дитини. Це відомості про:

1.Здоров'я сім'ї, в якій народилася дитина: батьків, інших
дітей у родині та наявні відхилення у їхньому розвитку, стосунки між батьками і дитиною.

2.Перебіг вагітності матері та пологів (захворювання та ін.).

3. Розвиток дитини від народження та у ранньому дитин­стві: які хвороби перенесені, наявність травм, коли почала ходити, говорити, як розвивалося мовлення, коли почала брати іграшки, самостійно їсти.

4. Умови виховання дитини до школи та стан її розвитку:

·                   виховувалася вдома (ким?), які особливості поведінки спостерігались, виконання різних доручень, розуміння інструкцій та готовність виконувати практичні завдання, іграшки, з якими охоче грається;

·                   відвідувала дитячий заклад (з якого віку?). Чи спілкува­лася з ровесниками, вихователем? Чи вміла гратися, об­слуговувати себе? Чи спостерігалися негативні прояви поведінки? Які скарги на дитину були у вихователів?

5. Готовність дитини до навчання у школі: вміння відповідати на запитання, запитувати, повідомляти про свої потреби, об­слуговувати себе (одягатися, їсти, користуватися туалетом), уміння самостійно гратися іграшками, малювати, розглядати малюнки, конструювати; уміння писати, рахувати, читати, якої допомоги потребує дитина.

Що потрібно знати про вплив розумової відсталості на загальний розвиток дитини?

Розумова відсталість виникає внаслідок органічного ушкодження центральної нервової системи, яка є необхідною основою для розвитку мислення дитини, пам'яті, уявлення, сприймання предметів та явищ навколишнього світу (тобто, основою психічного розвитку). Саме психологічний розвиток забезпечує формування умінь спілкуватися, цілеспрямованих дій, активності та інших якостей, які визначають можливості щодо адекватного існування дитини в оточуючому середови­щі. Особливий характер перебігу психічного розвитку дитини призводить і до специфічного психологічного розвитку, зокре­ма, особливостей в інтелектуальній, емоційній, поведінковій, ціннісній та мотиваційній сферах її особистості.

Розумова відсталість визначається як особливість розвит­ку психіки дитини при органічному ушкодженні центральної нервової системи у внутрішньоутробний період або в період від 1 до 3 років. За розумової відсталості дитина не має до­статньо розвинених здібностей до контролю та самоконтролю власною поведінкою, що є наслідком порушення взаємозв'язку між пізнавальними та емоційними процесами або мисленням та емоціями. У дитини спостерігається низький рівень активності й пізнання, її безпосередні потреби та емоційні вияви не підпорядковуються мисленню й, отже, не усвідомлю­ються і не регулюються самою дитиною

Як впливає оточення на розвиток дитини?

На особливості розвитку дитини значною мірою впливає характер стосунків з оточенням, який складається упродовж усього її життя. Дорослий є тим необхідним рушієм, який власним ставленням до дитини формує її світогляд та сприй­няття нею оточуючих і самої себе. Особливе значення стосунки з дорослим мають у період дошкільного та молодшого шкіль­ного віку.

Діти з порушенням розумового розвитку специфічно сприймають соціум та виражають емоційне ставлення до нього. Постійне активне залучення дорослого до розвитку дитини сприятиме її входженню соціум, розвитку у неї необ­хідних соціально значущих якостей та вольових характерис­тик, які забезпечать їй активну усвідомлену позицію.

Де має навчатися дитина з порушенням розумового розвитку?

Рекомендацію про оптимальні умови навчання вашої дити­ни має дати регіональна психолого-медико-педагогічна кон­сультація на основі діагностичного обстеження відповідними спеціалістами (психологом, лікарями, педагогом, логопедом), ознайомлення з документами дитини, які подають батьки за­лежно від віку її та умов виховання (дошкільний заклад, вихо­вання вдома, заняття в реабілітаційному центрі тощо). Обсте­ження дитини здійснюється у присутності батьків, котрі осо­бисто звертаються до цієї установи на підставі одержаних ними матеріалів, що свідчать про особливості психічного розвитку дитини.

Діти з особливими потребами — це діти з порушенням пси­хічного та фізичного розвитку (незрячі, з порушенням слуху, з розладами опорно-рухового апарата, розвитку інтелекту та ін.)

Що треба знати про психологічний розвиток молодшого школяра?

Молодший шкільний вік — визначальний етап у розвитку дитини:

·                  кардинально змінюється її соціальний статус — вона стає школярем, що веде до зміни всієї системи її життєвих відносин;

·                  якщо у дошкільному дитинстві основною діяльністю ди­тини була гра, то тепер нею стає діяльність пізнавальна, у процесі якої дитина отримує й опрацьовує певні обсяги інформації;

·                  має здійснитися перехід від наочно-дійового мислення (яке давало можливість дитині маніпулювати предметами та вчитися визначати зв'язки між ними) до абстрактно-логіч­ного (сформованість якого дасть можливість дитині вста­новлювати якісні характеристики предметів та об'єктів дійсності, визначати між ними зв'язки на рівні мисленнєвих дій та операцій);

·                  під впливом навчальної діяльності у молодшого школяра змінюється характер функціонування його пам'яті, форму­ється основна її форма — довільна пам'ять.

Молодший школяр із порушенням розумового розвитку навчається у спеціальному загальноосвітньому навчально-виховному закладі, структура діяльності якого спрямована на забезпечення максимального розвитку усіх потенційних можливостей дитини. Слід пам'ятати, що відвідування такого закладу - необхідна складова розвитку особистості дитини, що у майбутньому забезпечить їй ефективну соціалізацію на етапі дорослого життя.